Чи може поліп пройти сам без лікування?

Ні. Поліп — це новоутворення, яке не зникає самостійно. Жодні медикаменти чи «народні методи» не довели ефективності. Єдиний спосіб лікування — видалення.

Чи болять поліпи прямої кишки?

У більшості випадків — ні. Поліпи можуть роками не давати симптомів і виявляються випадково під час огляду. Саме тому важливі профілактичні обстеження.

Чим небезпечні поліпи?

Основний ризик — переродження у рак. Особливо це стосується аденоматозних і ворсинчастих поліпів. Чим більший поліп, тим вищий ризик ускладнень.

Чи потрібно видаляти всі поліпи?

Так. Навіть якщо поліп не викликає симптомів, його рекомендують видаляти через ризик ускладнень і можливого переродження. Після видалення обов’язково проводиться гістологічне дослідження.

Інститут здоров'я Баланс » Блог » Проктологія » Що таке проктит?

Поліпи прямої кишки та анального каналу: що це, чому виникають і як уникнути

Проктолог рідко чує від пацієнта: «Я прийшов, бо думаю, що в мене поліп». Найчастіше людина приходить під приводом — кров на папері, дискомфорт при дефекації, підозра на геморой — а поліп виявляється побічно, під час огляду. Або не виявляється взагалі, бо огляд не проводили.
Це і є головна проблема поліпів: вони майже ніколи не болять. Роками. Поки не переростуть у щось серйозніше.
У цій статті розберемо, що таке поліп прямої кишки і анального каналу, чому він виникає, коли справді потрібно до лікаря і що відбувається, якщо нічого не робити.

Що таке поліп — і чим він відрізняється від інших утворень

Поліп — це доброякісне новоутворення на слизовій оболонці кишки. По суті, локальне надмірне розростання тканини. Зовні поліп може нагадувати гриб на ніжці або плоске потовщення без чіткої основи. Розміри — від кількох міліметрів до 2–3 сантиметрів і більше.
Поліпи у прямій кишці та анальному каналі — різні за розташуванням, але часто схожі за природою. Поліпи прямої кишки формуються на слизовій вище зубчастої лінії, а поліпи анального каналу — нижче, в зоні переходу слизової в шкіру. Останні трапляються рідше, але саме їх пацієнт може відчути або побачити при дефекації.

Важливо розуміти: поліп — не рак. Але певні типи поліпів здатні в рак перетворитися. Саме тому їх не «спостерігають» — їх видаляють.

Основні види поліпів

За гістологічною будовою поліпи поділяють на кілька типів, і саме від типу залежить ризик переродження:

Аденоматозні (залозисті) — найпоширеніший вид. Це справжні передракові утворення. Ризик малігнізації зростає з розміром: поліп до 1 см — низький ризик, від 2 см — значний, понад 3 см — ризик перевищує 50%.
Ворсинчасті — мають гіллясту, «мохнату» структуру. Схильні до кровотеч і виразкування. До 40% таких поліпів переходять у рак — це один з найнебезпечніших типів.
Гіперпластичні — переважно дрібні, рідко перероджуються, але потребують контролю.
Фіброзні (псевдополіпи) — частіше зустрічаються в анальному каналі, є результатом хронічного запалення. В рак переходять рідко, але можуть запалюватися і завдавати дискомфорту.
Запальні поліпи — виникають на фоні хронічних запальних захворювань кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт).

Зовнішній вигляд поліпа не визначає його тип — лише гістологічне дослідження після видалення дає точну відповідь.

Чому виникають поліпи?

Єдиної встановленої причини немає — це чесна відповідь, якою ви можете не бути задоволені, але вона чесна. Формування поліпа — результат порушення нормального циклу оновлення клітин слизової оболонки. Натомість є фактори, які цей процес провокують або прискорюють:

Спадковість. Якщо у когось із батьків або братів-сестер були поліпи чи колоректальний рак — ваш особистий ризик суттєво вищий. Деякі форми поліпозу (наприклад, сімейний аденоматозний поліпоз) — спадкові захворювання, при яких у кишківнику формуються сотні поліпів.
Вік понад 40–50 років. Поліпи значно частіше виявляють після цього порогу. Це не означає, що у молодших людей їх немає — але статистично ризик зростає з роками.
Хронічне запалення кишківника.
Виразковий коліт, хвороба Крона, хронічні ентероколіти — все це підвищує ризик. Запалення слизової роками порушує нормальне відновлення тканини.
Хронічні закрепи та геморой. Постійна травматизація слизової прямої кишки і анального каналу — один із провокуючих механізмів, особливо для фіброзних поліпів.
Харчування. Дієта з низьким вмістом клітковини, надмір червоного м’яса, копченостей, жирної їжі — фактори, які підвищують ризик поліпів і колоректального раку. Не причина напряму, але значущий фон.
Куріння та алкоголь. Збільшують ризик аденоматозних поліпів — це підтверджено в кількох великих дослідженнях.
Надмірна вага. Ожиріння асоціюється з підвищеним ризиком поліпів і колоректального раку.

Поліп може виникнути і без жодного з перелічених факторів — у відносно молодої, здорової людини без обтяженої спадковості. Це не рідкість. Саме тому профілактичний огляд у проктолога не є зайвим.

Які симптоми вказують на поліпи

Переважна більшість поліпів, особливо невеликих, ніяк себе не виявляють. Людина живе звичайним життям, не підозрюючи про утворення, яке поступово зростає.
Симптоми з’являються пізніше — коли поліп досягає певного розміру або розташований у нижніх відділах кишки, ближче до виходу. Ось на що варто звернути увагу:

Кров у калі або на туалетному папері — навіть у мінімальній кількості. Кров може бути яскраво-червоною (при поліпах анального каналу або нижніх відділів прямої кишки) або темнішою, «прихованою» (при розташуванні вище). Не варто відразу грішити на геморой — причину потрібно з’ясувати.
Слиз у калі — без болю або з мінімальним дискомфортом. Характерна ознака ворсинчастих поліпів.
Порушення стільця без видимої причини: чергування закрепів і проносів, відчуття неповного спорожнення кишківника.
Тягнучий дискомфорт або тупий біль у нижній частині живота чи прямій кишці — зазвичай при великих поліпах.
Відчуття стороннього тіла в прямій кишці або анальному каналі.
При поліпах на довгій ніжці — випадання утворення назовні під час дефекації (пацієнти нерідко сприймають це як геморой).
Анемія невідомого походження — поліп може довго і непомітно кровоточити, поступово знижуючи рівень гемоглобіну.

Ще раз: всі ці симптоми можуть бути відсутні навіть при поліпах середнього розміру. Є симптоми — це привід для огляду. Немає симптомів і вам за 40 — це теж привід для огляду.

Чим небезпечний поліп: ризики, про які варто знати?

Основний ризик — малігнізація, тобто перетворення поліпа на злоякісну пухлину. Це відбувається не за один день і не з усіма поліпами — але місце цьому є.
Аденоматозні поліпи вважаються передраковими утвореннями. Переродження — поступовий процес, який займає роки. На ранніх стадіях цей процес оборотний: поліп видаляють, і загроза зникає. Якщо ж процес зайшов далеко — лікування стає значно складнішим.

Крім переродження, можливі й інші ускладнення:

Кровотечі — від прихованих (з поступовим розвитком анемії) до значних.
Запалення поліпа — особливо при фіброзних і ворсинчастих формах.
Порушення прохідності кишки — при поліпах великих розмірів (рідко).
Інвагінація — у деяких випадках поліп на довгій ніжці може втягуватися у просвіт кишки.

Як виявляють поліпи

Поліпи прямої кишки та анального каналу виявляють кількома методами на прийомі у проктолога — залежно від розташування і клінічної картини:

Пальцеве ректальне обстеження — перший і обов’язковий крок на консультації проктолога. Дозволяє виявити утворення на відстані до 10 см від анального входу. Швидко, без болю, без підготовки.
Аноскопія — огляд анального каналу і нижньої частини прямої кишки за допомогою аноскопа. Виявляє поліпи, які не доступні при пальцевому обстеженні. Займає кілька хвилин.
Ректороманоскопія — ендоскопічний огляд прямої і частини сигмоподібної кишки (до 25–30 см). Дозволяє оглянути більший відрізок і взяти біопсію.
Колоноскопія — повне обстеження товстого кишківника. Призначається при підозрі на поліпи у верхніх відділах, при спадковому ризику або як профілактичне обстеження після 50 років. Під час колоноскопії можна одразу видалити невеликі поліпи.
Аналіз калу на приховану кров — скринінговий метод, не підтверджує наявність поліпа, але є підставою для подальшого обстеження.

Лікування: чому єдиний варіант — видалення

Жодних «розсмоктати», «пролікувати», «спостерігати» — аденоматозний або ворсинчастий поліп не зникне сам. Медикаментозного лікування поліпів не існує. Народні засоби — чистотіл, клізми, дієти — не мають жодного підтвердженого ефекту і лише відтягують час.
Видалення — єдиний ефективний метод. І чим менший поліп на момент видалення — тим простіша процедура і нижчий ризик ускладнень.
Метод видалення залежить від розміру, форми і розташування поліпа:

Маленькі поліпи (до 0,5–1 см) нерідко видаляють прямо під час діагностичної аноскопії або колоноскопії.
Поліпи анального каналу та нижнього відділу прямої кишки — видаляють у проктолога, часто в амбулаторних умовах, під місцевою анестезією. Радіохвильовий метод (апарати типу Surtron) — дозволяє видалити поліп без скальпеля, з мінімальною травматизацією, без госпіталізації.
Великі або «складні» поліпи — можуть потребувати госпіталізації та більш складного втручання.

Після видалення — обов’язковий контрольний огляд. Поліпи можуть рецидивувати або з’являтися нові — особливо у людей зі спадковою схильністю або хронічним запаленням кишківника.

Коли варто записатись до проктолога — без відкладань

Якщо ви помічаєте будь-які нетипові зміни — кров або слиз у калі, дискомфорт, порушення стільця чи відчуття неповного спорожнення — не відкладайте візит. Навіть незначні симптоми можуть бути сигналом, який варто перевірити.

Окремо варто записатись на консультацію до проктолога, якщо у вас є спадкова схильність або вам понад 50 років і ви ще не робили колоноскопію.

Поліп — не вирок. Це стан, який добре піддається лікуванню при своєчасному виявленні. Найбільший ризик — не в діагностиці, а в її відсутності.

Стаття підготовлена в інформаційних цілях і не замінює консультацію лікаря. Будь-які симптоми або підозри — підстава для звернення до проктолога.